Нехай слова вже сказані до мене,
Нехай давно проспівана хвала,
Та я, тобі, Творцю землі та неба,
Від серця напишу ось ці слова:
"Господь, ти той, що світ створив від слова,
Бо слово – Ти. Бо слово то – любов.
Допоки я жива, і маю волю
В житті моїм Твоя ж бо перша роль.
Без Тебе ранку я не починаю,
Без Тебе і повітря – моя смерть.
Коли Твою я милість відчуваю,
То розумію, Істинний Ти є.
Мою хвалу напевно не побачать,
Мої слова забудуть як і всі.
Та серце знов від радості лиш плаче,
Коли диктуєш ці мені вірші.
Моя хвала ніщо, тебе хвалили
Вже сотні тисяч віршів та картин.
Бо кожен бачив цю велику силу,
Бо кожен бачив вже мільйони див.
І весь папір, та всі чорнила в світі
Ніщо хвали достойної не дасть.
Бо ти Творець, а ми маленькі діти,
Бо ти мій Бог, а я твоя вівця.
Мій Бог, Ісус Христос, до Тебе знову
Я напишу мільйони букв та слів.
В моїм житті займаєш перші ролі,
Бо ти – це все. І ти для мене світ
Вікторія Тодавчич
