Ти прийшов в моє серце в осінню пору,
Я той день не забуду ніколи,
Бо у віршах я часто писала " люблю",
А тоді… Я відчула це "слово".
Тиха посмішка, постать велична твоя
В моїх снах кожен день проживає.
Та якби тільки в них, ти живеш і в думках –
Ти не йдеш, хоча я відганяю.
Це любов? Так, любов. Та наївна, жива
Що лиш раз на століття буває.
Це любов. Бо кричати так хоче душа,
Що кохаю! Страшенно кохаю!<br>Вікторія Тодавчич
