Сліди історії… затоптані сліди.
Їх навіть в пам’яті нелегко воскресити:
Ту біль людську й катів незнану лють,
Живих і ненароджених губити.
Мовчали всі… І небо… і земля…
Лише птахи в безпам’яті кричали.
Стіною обгороджені від всіх,
У безневинності вмирали… і мовчали.
Не було брата чи сусіда в час біди,
Ніхто руки нам не подав, ні слова.
Хрести росли, росли у полі без трави,
Чиєсь сумління було вкрите кров’ю.
Заховане між тисячі могил,
Поміж мільйонами отих, що могли жити…
Вони чекали, щоб народ наш зник,
Вони не знали – нас нічим не вбити.
…Свічею запалало співчуття.
Ми крізь роки воскресли із могили.
Народ, в якого в пам’яті історія жива,
Ніхто ніколи знищити не в силі.
Оксана Лободяк
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
