Тихенько сиплеться на землю з неба сіль
і сльози янголів замерзлі літають у повітрі
і пластівці солоні,легкі кружляють звідусіль
від них з’являються сугроби ледь помітні…
А сльози щільним комом обліпляють віти
але і від важкої ноші дерева обсипаються
і в цьому їм допомогає непомітно вітер
відтоді вони на мить без снігу залишаються…
Ридає хтось у хмарах немов захлинаючись
ці сльози перетворюються на малі перлинки
і свято створюючи їли шубами вкриваючись
вогнем палають на світу бо блищать сніжинки..
Дмитрий Погребняк 555
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
