В окопах, де смерті дихає пекло
А серце ще прагне тепла і життя
Від вибухів глухне земля мов німа
Стою я й прошу каяття
Надію тримаю мов крицю в руках
І серця палає як вогник живий
Хай кулі свистять гуде переляк
Я знаю, за мною мій край дорогий
Там мама чекає молитви вночі
І в очі їй сльози вплітає журба
Там поле, що вкрите росою вночі
І стежка до рідного дому сама
Там поле що пахне вітрами і житом
Там стежка веде до дитинства мого
Там брат обіймав, розмовляв з дідусем
Де мир був і сонце вставало на двох
Я знаю що світло здолає цей морок
І ворог впаде як осінній туман
За волю боротись останній мій поклик
Щоб мир повернувся в родинний таймах
І навіть якщо не доживу до ранку
Якщо не побачу своєї весни
Я знаю – мій останній світанок
Здобуде для інших жаданий той мир
Куньовська Олена
