На вулиці спека. На вулиці дощ,
Можливість уникнути є, але хоч
він і виникнув різко, мені всеодно,
Все ж краще в повітрі шукати ніщо,
ніж чим малювати на вікнах хворобу.
Я зовсім один, але в цьому є врода.
Серед натовпу ходячи, я посміхаюсь,
Колись і вони зрозуміють мене,
Адже слово лікує, я майже не лаюсь,
Сваркам залишати ні змоги не тре.
Де сонця ранкового світить проміння,
Там злодій ховає накрадене щось,
Там сонця ранкового перше насіння
Розкаже життя, як йому це здалось.
На вулиці спека. На вулиці дощ,
Я знову вдаю, ніби щось, та вдалось.
Нервує проміння, о скло биячись,
Тремтячої посмішки сльози ллють скрізь.
(6:50 pm; may, 31, 2024)<br>Данило Хвіта
