Спадок поколінь

Комусь не важко сидячи в окопі
Твій спокій берегти – лиш мати б зброю,
Комусь так важко сидячи в Європі
З російськой мови перейти. Не здасться він без бою.

І ніби поруч ми, і ніби в різних ми світах.
Комусь за тебе воювати і не лінь.
Життя за тебе віддає і йде в кращих літах,
А ти російську мову передаш у спадок поколінь.

Відбиті від реальності, історії не знаєм,
Колишніх вбивць ми називаєм друзями,
Яку ж коротку, дідько, памʼять маєм,
Яку ж любов ми маєм до корупції.

Хтось йде в останню путь під крила ночі,
А комусь байдуже куди іде війна.
Задумайся як дітям глянеш в очі
З російськой мовой на вустах.
Баланов Артур