Свята Церква винесла вирок Дівчині до страти
Вирок через сумнозвісну, Інквізицію Святу
Дівчат вродливих, гарних, спалено у полум’ї багато
Дівчину за красиву вроду, спалять чергову, молоду
Дівчина час проводила останній, у темниці
Серед мороку думок життя перед очима промайнуло
Бряцнув замок громіздкий, серце йокнуло Дівиці
Грубий голос священника Дівчина почула
Донька моя, на сповідь я тебе благословляю
Дівчина у відповідь, в голос розсміялася
Облегчить чесна сповідь твою участь, я це знаю
Дівчина промовчала, та
у пам’яті копалася
Священик запитав: "Чи ти гніву піддавалася?"
Дівчина подумала і так відповіла
Найбільш гнівить твоя ряса, її Душа моталася
Грішників гнівить, ти в цьому не права
Звичайно гнівить тих ряса, хто на моді розуміється
Не юродствуй Дівчино, ти знаходишся на сповіді
А в очах полум’я Інквізиції видніється
Відьма бачить кінець свого життя, як на воді
Чи займалась справами, що проти Бога, відповідай
Відьма вздохнула, взагалі що це за слова, питання?
Що ж угодно Богу, а що противно і де ж тут край?
Я чарувала, віщувала Людям, з вечора до рання
Я в основному Людей, які хворіли, лікувала
Лікувала результативно, невиліковні хвороби
Людей, дітей, тварин від смерті Я завжди спасала
Горя і нещастя у людей, було б поменше щоби
Відьма, за лікування у Людей ти гроші 💸 брала?
Звичайно брала, не ходити ж голою, голодною
Грішниця ти Жінко, ти не вірно міркувала
Не виставляй перед Інквізицією себе надто благородною
Отець святий, що ж ви з мене знущаєтесь?
Який же гріх в тому, що їсти я бажала?
Ви ж у своїй рясі, їдою своє пузо набиваєте
Святий отець, натомість я ні в кого і ніщо, не вкрала
Отець почервонів: "Ношу я з гордістю свій сан!"
Свята Церква і релігія моє в житті покликання
Ряса золотом розшита, і жирний ви отець, немов кабан!
Пузо виросло не від вівса, звечора до рання
Я – голос Божий, а ти ж грішниця брудна!
Жінці випалив у відповідь, святий Отець
Для вас можливо все Отець, в чому моя вина?
Не юродствуй, сповідуйся, скоро спалять і тобі кінець
Про гріхи свої розказуй, Жінко, Бога не гніви
Отець, та що ж у вас Бог такий гнівливий?
Отець перехрестився, а на лобі краплі поту аж пливли
Не богохульствуй, брудна твоя Душа, покайся живо
Сповідуйся мені брудна Душа, прелюбодіяла дура?
Відьма із задоволенням причмокнула, так кайфувала
Сумніву немає, буркнув Отець, дивлячись на красиву фігуру
Сповідь не спасе від Інквізиції, відьма точно знала
Дай відповідь, чи гординею страждала?
Я не страждала, мені була гординя в насолоду
Від гордості, задоволення я получала
Куди ж подіти неземну красу мені і вроду?
Чому ж мені не отримувати від життя задоволення?
Святий Отець мені що, в житті сумувати, плакати?
Кохання і Любов в житті важкому, це як знеболення
Отець святий, не бажаю я сповідуватися, балакати
Любов у моєму серці це найбільша сила
Ніжність двох сердець і ніжний дотик
Кохання для себе Я, як задоволення відкрила
Кохання і Любов для мене, наче наркотик
Грішниця, скажи мені, ти лінуєшся в Душі?
З чорним котиком обійми, відьма промовила
Повалятися, поспати з котиком, немає межі
Я ж котику чорному, ніколи
б не відмовила
У Отця від слів почутих відьми, аж роздратування
Богопротивна тварина, через губи сплюнув Отець
Не виправдала ти відьма святої церкви сподівання
Інквізиція Свята вже поруч і тобі відьма кінець
Задоволення отримувала надмірні у волю
Відповідай, обжерливістю страждала
Відьма очі закотила свої красиві чорні
Насолоду від приймання їжі я приймала
Скажіть Отче, для чого ви мені гріхи відпускаєте
Я бачу, що згідно понять, у пеклі разом будемо
Отець відкрив рота, відьма промовила, а знаєте
Це сповідання перед Інквізицією, не забудемо
Що ж вас більше гнівить, коли я прелюбодіяла?
Чи те, що я прелюбодіяння, не сприймаю за гріх
Я від життя задоволення з радістю приймала
Від сповіді ж такої, святий Отець притих
Над іншими Людьми, ваша ряса чорна перевага
Обжерливістю ви Отець страждаєте?
А ви судите мене Отець святий, як Відьму, мага
Під рясою чорною, широкою, пузо маєте
Отець про похоть вашу взагалі мовчу між нами
Від грудей очі горять, відчуваєте Ви насолоду
Півгодини між цицьками шаритесь руками
Дістати хрестика в грудях, торкаючи красиву вроду
Та що ти грішниця, собі дозволяєш?
Добре, можливо грішниця, я знаю
Отець завдяки сану недоторканість ти маєш
Але не від Страшного Суду, Пекла, я це відчуваю
Грішниця, я ж святої церкви святий Отець
На сповіді я це вже чула, пам’ятаю
Час настав летіти, дякую за сповідь, інквізиція, кінець
Святий Отець, я вас на одинці в камері залишаю
Відьма з долонь своїх дмухнула
Отця Святого обволок сивий туман
Зміни відьма у своєму тілі на 💯 відчула
На своїх плечах відчула відьма чорну рясу, жупан
В мить Отець святий у відьму перетворився
В жар кинуло Отця, і піт потік з лиця
З’явиться голос через час, рот на блискавку закрився
Чекає на Отця Святого Святої Церкви вирок – Свята Інквізиція
Надію маю Отче, що за вами прийдуть раніше
Отець святий благаю, не хвилюйся
Хай спалять в полум’ї Святої Інквізиції скоріше
За Душу Отче вашу, я від Душі своєї щиро помолюся
Радійте! Справжній грішник отримає по заслугам
Відьма у образі Отця Святого посміхнулася
Стукнула у двері кулаком, сповідь скінчилася, минула
В образі Отця Святого Відьма до життя свого вернулася
М. Т./08.02.23р.
Михайло Тарасенко
