Хто я?
Запитаю у неба, та воно не відкаже мені.
Я зі злості прошепчу, не треба, і погляну на білі хмарки.
У них я вбачаю відраду.
У них я вбачаю тебе.
Десь там твоя кожная фраза відлунням до мене іде.
Десь там твої очі блакитні, і усмішка твоя не земна.
Десь там ти несеш мені квіти, десь там вже буяє весна….
Та знаю що все це не правда. Обійняти немає кого!
А люті морози у січні забирають у мене тепло……
Я так за тобою сумую!
Ти просто про це пам’ятай. Поглянувши з неба на землю, на хвильку про мене згадай.
Юлія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
