Навіщо?

Моє серце давно скамяніло, а у жилах вже кров не тече.
Я забула як бути людиною, я здається забула усе.
Я не знаю чи радість існує?
Чи буває крім смутку чуття?
І що ночі вертаюсь в минуле, проживаючи знову життя….
Я блукаю в думках як у лісі.
Я гублюся в проблемах буття.
Я картаю себе за помилки, і не знаю чи є каяття.
Я не знаю як правильно жити, і чи треба нам це взагалі?
Якщо біль я не можу забути, то навіщо ці муки мені?<br>Юлія