Спокій осені — кращий із ліків,
Ним вже тішуся, подих ловлю,
Позвав вкотре,
до себе покликав
Літом стомлену душу мою.
В сонце лагідне,
вітер де бродить,
У тумани густі і дощі,
В прохолоду,
що вечором ходить,
У той сон, що зі мною вночі.
Втечу з дому до ближнього гаю,
А чи дальше пройдусь, до лісів,
Спокій той із душею з’єднаю,
Вона просить і розум велів.
Ганна Зубко
25.09.2024.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
