Вже як другий рік, війна у нас з рабами.
З нелюдами, з обортнями, та тими дикарями..
Які лиш тільки можуть : Вбити й знищити це все..
Поки Україна в НАТО, шлях наш цей кладе..
Але поки ми так хочемо, в цю нашу Європу
Наша влада, нас в цей час – посилає в жопу!
Поки наші хлопці кладуть тіло – За країну
Влада краде гроші і кладе брівку.
Влада строїть нові ці дороги – Коли через день у нас тривоги!
І кому треба ці мости всі в полі? А ну для зайців, білок, та цих конів..
А барабани в бомбосховищі, у Києві для кого? – а для тих, хто гроші спишить, і зрадить до одного..
А Гуманітарка де та вся.. – Що з донатів знов пішла? Десь лежить у когось вдома, і не потрапила до воїна
А чому ще не довЕзли танків? – Тих абрамсів і леопардів?
Чому вони ще не на полі боя? – А ніхто не знає, це лиш Божа Воля.
Чому на силу ТЦК – забирають брата?
Тому що влада захотіла так, і забрала татка.
Вони забрала сина, а може й в когось батька..
З шансом що повернеться, як ножом піти на танка..
Хоча він вмре достойно, за рідну Україну
Але що скаже дружина? – Знову своїм дітям..
Так.. а може й виживе, шанси також є
Але варіанти 300 й 200, ніяк не омине..
Прекрасно розумієте, що таке війна..
Або стане героєм України, або з контузією піде до дна..
VOZIK
