Старому художнику завжди достатньо натхнення.
Він малює удень і вночі,
Він неначе лікує рани свої душевні,
Тримаючи пензель в тримтячій руці.
Він знову і знову малює її,
Зображуючи у всіх можливих позах.
Вона назавжди в’їлась у пам’ять цього чолов’яги – стрункою й красивою, молодою.
Він вже давно не заливає ці спогади міцним алкоголем, не задимлює їх, вдихаючи тютюновий дим.
Сьогодні він був у лікарні
І там йому сказали, що незабаром цей художник стане сліпим.
Дмитрик
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
