Життя без клопотів, без змін,
Без мрій та сліз, без сміху,
Блукає погляд поміж стін,
Шукає якусь втіху.
Вкотре на фото зупинивсь,
Згори годинник зирка,
Очі шпалерами пройшлись
Й вернулись до одвірка.
Обійми втоми тиснуть скрізь,
То ж суму не прогнати,
І в день, і в ніч вже біль уліз,
Не дає жити, спати.
15.07.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
УВАГА!
Вірш написано вдруге,
бо знайдено помилку — зайва кома
(другий стовпчик, третій рядок).
Прошу вибачення!