Розум спинився раптом зопрілий
сили ще є, я все можу здолать
ну добре, не все, але ж йоп твою мать
що за хвороба мене оповила
не хочу ні сість ні встать
Руки за звичаєм мацають радо
реміства знаряддя, шукають задач
робом серйозним забрать у свідомості м’яч
не помічати уважне і мертве свічадо
спинись, уже матч..
Зіграний, ти у фіналі змагання
дітям до сорока заборонений вхід
математично описаний зоряних крихт дивовижний політ
гарантує надійно твій подих і слово останнє
стулені, але не міцно, двері похмурих воріт
Ще можуть буть роки попереду й навіть багато
і все, що з цим зв’язано буде, такий собі приз
хочеться змісту в житті, та от фізики нежиттєлюбний каприз
не передбачив в законах природи такої константи
зроблю собі стейк, це цікаво й корисно і вборонить від сліз.
Вадим
