Від сонця поцілунки
день прийняв,
У зелені, у квітах плине раєм,
Свої обійми вітер дарував,
Іде в них день,
всміхається, зітхає.
Повільно йде,
ступає день за днем,
І шум його, і тиша огортає,
Здається білим
й вороним конем,
Копитів стук то є, а то немає.
Впліта у гриву сонце промінці,
А вітер розплітає її, чеше…
Конем крилатим
знов день відлетів,
Свою історію у спогади запише.
30.04.2024.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
