Блудили очі всюди по весні,
І вирвалися, врешті, із полону,
Їм забажалось у осінні дні,
В обійми дивного туману.
У плач дощів, у дні сумні,
У крик птахів, що в небо звився,
Щемливо, боляче душі,
А погляд вічно би дивився.
У листопад, у гомін хвиль,
Де верби голови схилили,
Стежками осені в сто миль…
Очі б дивились, не блудили.
01.05.2024.
