Життя крихке… Як скло, на друзки – долі.
А дні давно безрадісні й чужі.
Тремтить планета, морщиться від болю,
І Всесвіт балансує на межі.
Куди летиш, ра**стськая потворо?
Чому так хижо вибираєш ціль?
Планета стогне від страшного горя –
Цвіла ж недавно від щасливих мрій.
Жорстокий світе, просим: схаменися!
Болючі втрати, зранена земля…
Про мир і спокій мріє лан пшениці.
Дитина "мамо"вперше промовля.
Ніна Арендар
19.01.2023
Ніна Арендар
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
