Поміж рядків

Скільки раз на чистому листі,
Писав нові історії, свої вірші?
Думки, які у свідомості жили…
І мимо дійні сили,
Що гордістю давили
Переплетіння всіх доріг.
Любов, що дописати я не міг.
Шукав в буденності я ідеалу!…
На жаль, про лінії життя не знаю,
Що інколи лежить не по прямій.
Й заломлена одна від світла.
Охолола від штучного тепла.
Не віриться й не хочеться чути,
Що теорема ця доведена.
Та дзеркала далі відображають лиця,
І з кожним днем там щось нове…
Та знову й знову білизна листків
Обростає реальністю слів.
І поміж слів – чеснішого нема,
Чесніша тільки самота.<br>Тарас Четербух