Падає, кружляє
Листя пожовтіле,
Осінь роздягає,
Руду розкіш гілок..
Так талановито
Струни задіває ,
Мов маестро, вітер
Музику складає…
Це так особливо
З чашечкою кави
Іти неквапливо,
Розглядати барви..
Тільки б ще на серці
Так було красиво…
Та воно далеко…
Воно поряд з милим..
Холодна, немила
Уже друга осінь…
Зовсім неважлива
Та краса в окопі…
А її й нема там!
Голий ліс, ще з літа…
Осені не радий…
Бо не бачить світу!
Наче очумілий,
З вирваним корінням,
Підставляє тіло
Під удари «звіра»…
……………
Люди і дерева
Ворога тримали..
Щоби десь далеко
Казку інші мали!…
Вікторія Боровська (Гережа)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
