Заручена з журбою
Я ходила по землі, тужила
І без тебе милий, я не жила
Я дивилась в дзеркало – ридала
Де ж ця юність вся моя пропала ?
А, колись же я була красива
І смілива і тендітна і мрійлива…
А тепер, ти подивися ким я стала.
Відображення я свого не впізнала
Та і ти став, милий зовсім інший.
Помужнів і навіть, посивішав …
І тобою я милуюсь лиш здаля,
Бо у тебе є давно жона
І діток у тебе з нею двоє…
Я ж коханий лиш заручена з журбою
Все життя тобою лиш милуюсь
І у сні з тобою ніжно я цілуюсь.
Ти пестиш мене, голубиш
І говориш, що мене ти любиш, любиш…
Я щаслива, я літаю лиш у сні,
А колись же був ти мій,
А тепер я по землі ходжу
І без тебе, милий не живу.!<br>Людмила Горобець
