Лякаюча посмішка моїх страхів,
Так манлива, така жадібна до крові,
Мандрівниця моя, завжди поруч,
З тобою поручною вже як доруч.
Ти смієшся, коли я ховаюсь усередині,
І дивишся на мене зверху, неначе богині,
Та я знаю, що ти не більше, як тінь,
І зустрічаю з тобою свій страх без гріха.
І знову ти приходиш у мої сни,
Напуваєш серце тьмою і злом,
Але я знаю, що ти – тільки мої страхи,
І коли зрозумію, що вже час – зникнеш без сліду.
Вітрилом
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
