На сонці гріюся востаннє –
За обрієм зима біліє.
Тепер лише твоє кохання
Мене самотнього зігріє.
Загублений у листопаді,
Неначе пізній лист осінній,
Броджу під сонцем, чи в тумані,
Твій слід шукаючи постійно.
На плечі листя опадає
Барвистим спогадом про тебе
І знову серце зігріває
Твоїх очей проміння тепле…
Володимир Хвостенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Красиво, душевно,
вкотре перечитую.
Дякую!