Не виправдовуйся прошу
Проси пробачення
Щоб залишилися іще в нас спільні бачення й не пережиті ще моменти
Та гра твоя варта аплодисментів
Пробачення ти не просив
А на додаток ще сказав що винна я
Невже колись ти думав що буду твоя
І хто у грі цій, слів, залишусь знову я?
Невже ти думав що була, колись твоя
Я бачила життя
Не бачила я квіти, і мова зараз зовсім не про дітей
А про квіти у вазі
Чи у клумбі що
Ти дарував лиш раз
І то бути півонії
А я страшенно, так люблю магнолії!
Як вони пахнуть
Й вигляд який в них!
А серця стукіт знов чомусь притих
Бо знаєш, важко, без совісті робити вдих
Напевне знаєш
Можливо, точно знаєш!
Та ти чомусь все ж дихаєш
І не вмираєш
Ти крила маєш…
Ти вільний досі, знаєш!
А от мої чомусь ти не лікуєш – відтинаєш
Свої ними нарошчуєш, і гордість підпираєш
Та я колись також вилечу
Я тільки в те що можу це – повірю
Тільки крила відрощу, й одразу
Я так далеко полечу
Що й не обернусь ні разу.
Коляса Дарина
