Чесно…

Чесно…
Я думала що світ здурів, думала що збожеволію сама, були думки що божевільна, але насправді я просто не була вільна, були дня що лише спала, думала що помираю
Я боялася не тільки інших, а й себе, боялась говорити, та ще гірше було мовчати, мені не дозволяли плакати, сміятися й кричати.
Це зараз не вірш, це по суті сповідь.
Я відчуваю себе так немов накрили мокрою ковдрою, і холодно і душить разом. Або немов в кімнаті що наповнена газом.
У голову ніби напустили не туману, а диму. Але я живу у ньому, і не гину.
Це перший пост, дійсно про мене, лише про мене. Ну майже.
На очах пелена, а на серці сонечко
Я думала що щось тут змінилось, але ні, я просто звикла до цієї ось херні.
Мені зле, я просто навчилась від цього кайфувати.
Так, а тепер надіюсь піти спати.
Чесно?
Чесно.
<br>Коляса Дарина