Твої очі сповнені ромашок
Не стримавшись я б вже зірвав одну
Замість зіниць у тебе п’ять комашок
Яких я вже ніколи не знайду
Твої уста для мене поля квітів
І з них слова летять мов пелюстки
Твоя душа – це поле сухоцвітів
З яких я зроблю в книзі сторінки
Ти мій маленький сухоцвітик
Одну тебе навіки збережу
Тоді в галявині серед ромашок
Вночі зустрів я лиш тебе одну
#Семенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
