Ти не один. Але й не вічно хтось буде поряд

Ти не один. Але й не вічно хтось буде поряд.
У кожного з нас є друг. Той, що мовчки допомагає, коли світ валиться. Той, що не чекає вдячності, А просто поруч — завжди.
Він відкладає свої справи, Біжить, коли ти кличеш, Тягне тебе з ям, у які ти сам заліз, Не дорікає, не кричить. Просто тягне, бо вірить — Ти зможеш. Ти змінешся. Ти виростеш.
А ти? Ти звикаєш. Спершу цінуєш — потім ігноруєш. Слухаєш, але не чуєш. Мовчки чекаєш, що врятує і цього разу. Що друг — це такий собі запасний план, який завжди витягне, виправить, вирішить.
Але друг — це не раб твоїх помилок. Не чарівник, не пожежник для твоїх проблем. І день прийде. Коли він мовчатиме. Не злісно, не з образою — а з мудрістю.
Бо зрозуміє: Допомога без меж — не рятунок, а кайдани. І поки ти не навчишся стояти сам — жодна рука не зробить тебе сильнішим.
Він відступить. Не щоб покарати — щоб дати шанс. Шанс подорослішати, Шанс взяти відповідальність. Шанс зрозуміти: У житті немає вічних рятівників. Є ти — і твої рішення.
Цінуй друга, поки він поруч. Поки ще радить, підказує, підтримує. Бо дружба — це не обов’язок. Це дар. І якщо ти його не бачиш — рано чи пізно втратиш.
Ілля