присв’ята незабутній Лесі Терендій
тільки такУ ТЕБЕ я пам’ятатиму
коли помрУ
„А ще в нас є музЄй”
сказали провіднички зОдві
„в дванАйцятім вагоні. ПрОшу пАні
й пАна
Там!”
рукою показали як
піти
мені й тобі
по-
-бачити його й собі
але ж
ми не побачили його
тА гі вони
чи й бачили його ми?
Ти!
Була в розвІянні’
легЕнькі’ хУстці вкОло шиї
яка
так пасувАла по жіночому
однІй тобІ
і більш нікОму
в плащИ
що в ньому у кишенях рУки
тримАла ти
з суцвІттям пальців
вИдовжених
дивовИжно склАдених
як вмІла тільки тИ
і роз-зь-вівАли-сь пОли
в т’тім плащИ
коли т’ти йшла вперІд зо мнОю
сЕпія часУ
забрАла фАрби в тім
як вИділась менІ ти
в той час як йшлА
і зАчіска
н’над кОмніром т’твоЇм з плащУ
ненАче водоспАд тривАла пАдала вдолИну
без-
-упИнно
у пОміч крОкам ніг твоЇх
у лАйкрі (10 DEN) брунАтній
то-ненько
об-гортаю-чій
холОдні пальці
(як завждИ)
ступ-нЮ
і п’Я-ти
так принАдні
і схОвані у
мЕшти на обцАсах
які вже йдУть
і я ідУ за ним-
-и. Ми йдемО кудИ
рукОв нам показАли
провіднИчки „тАм”
алЕ не тАк все бУло тАм тодІ
у тУ хвилИну
спочАтку не поЧула ти „музЄй” цей всЕй
лиш Я
тобІ сказав
навІяне з залізної дорОги
:
„Анна КарЄніна
…
ведИ в музЕй”
і ти повЕла
менЕ
пішОв я за тобОю
усмІхненою з тОго дИва
щоб подивИцця
т’тОй музЄй
„карЄніної Анни чи залІзної дорОги”
вонИ залИшилися
(провіднички)
ззаду
а мИ –
пішлИ собІ
і дУже рАдо
знайшлИ т’ті д’двері у
вагОн-музей-ний
схОди там булИ
і трЕба бУло
дЕртися угОру
оскрІзь мазУт
із сІркою
пропАхнута ним
вся оця дорОга
з’залІзна в кОждому кавАльчику своЇм…
ВідкрИлись легко двЕрі
Нам з тобОю
Я не забУду Як
ти пЕршою тудИ
корІцмалась
попЕред мЕне
бО
за-ч’чарОва-ний
я
про-п’пустив тебЕ вперЕд
бО ж ти…
…ти вИйняла
як гОлуби
двІ бІлі твОї
лАстівки-долОні
здінЯла вгОру
і
полІзла в т’той музЕй
і Я полІз
і тІльки у ві снІ
я можу бАчити тепер
по- -дріб- -’б- -не- -но
усЕ
що промайнУло булО тодІ
алЕ
бАч
не забУлося менІ
однОму
хОч
мОже і тобі
не забувАється
як мИ
булИ з тобОв
у т’тім м’муз-зЕї
Анни Кар…
“Yeah!!!
…Ні!!!
…На!!!
…No!!!
…Йї"
…замкнУла клАцко двЕрі
черЕз щО
так нетерпЛяче перегнУлась черЕз мЕне
бо тІсно було тАм
в передпокІймузЕю
нАм
ми уввійшлИ
однІ
не бУло з нАми провіднИчок
нікОго…
і КірпА
(покІйний) був
тоді іщЕ живИй…
хоч
ще не був КИРПОЮ
а ми ввійшлИ
всерЕдину
у той музЕй
перегорОдок
там не булО
і дИвно виглядАв зсерЕдини
такий велИкий
як ц’цілИй пер-рОн – вагОн
зовсІм-без-ні-одної-п’рего-родки
однА кімнАта в нІм цілІм
і мИ
однІ з тобОв
на цІлім свІті
тІм
й тодІ
з КарЄніною гАннов’
і з залІзом
всІм оцИм
довкОла нас
ти зупинИлась
посЕред цьОї пустотИ
твоЄ облИччя опустИлось
за пОглядом твоЇм
вдолИну
я
не стрИмався
не дАв тобІ додУмати про К.Анну
я обійнЯв
ти повернУлася
лицЕм
ти повернУлася і повертАєшся до мЕне
лицЕм
своЇм
отИм
:
з мечЕм
інтИмно мОзок мій р’роз-зрізуЄш невпИнно
цим пОглядом
що й стІни
в тугоплАвних пЕчах
дОмен-них
роз-плАве
і вИпарує всЕ
до нЕба
назавждИ
ти дИвишся на мЕне
знАю
бо не бАчу
бо обнімАю я тебЕ
ти щось говОриш
Але
Я
не чУю
нічОго
з тОго
твОго
Я
не Чую
бО…
…гуркОче
твІй Обнім вОгненний
в з’згорІлому менІ
йогО я пам’ятАю
дОсі
а тІ
твоЇ
словА
тодІ
я не почУв
менЕ ти обійнЯла кОлом рУк
і
не почУв тодІ тебЕ я
щО
ти сказАла
вУху прАвому момУ
губАми свОїми нагИми
волОгими
у-сміх-не-нИми
нИми
менЕ поцілувАла тИ
колИсь
упЕрше вдрУге
зрАзу
втрЕтє і вчетвЕрте
Як?
віддАм тобІ я
лАску
вІру
своЮ
в твоЮ лЮ–
-бОв…?
Бо я …
хібА я був причИнов?
в усІм тІм щО
булО тодІ
зі мнОв
з тобОв
я шЕпіт чУв твій
Але не словА
Я гУби цілувАв
не слУхав їх я
я
тодІ
"просто" був
й був не такИй
як зАраз
є
менЕ немА
такОго
як тодІ
колИ менЕ
ти обіймАла
там
в музЕї
де провіднИчки нАс
залИшили однИх
і
ми однІ
посЕред свІту цІлого
собІ
цілУючися обіймАлись
і я не чУв
щО
ти менІ
тодІ
говОриш
чи мОже чУв?
?
алЕ
не помістИлось в пАм’яті
нічОго
Iншого
крім твОїх поцілУнків вогнянИх і Обіймів
нічОго Іншого не пам’ятАю я
і „я” не пам’ятАю я
бо непритОмно
любИв тебЕ тодІ я
і люблЮ
тепЕр
і
всЕ
наснИшся
як …
…на снІг
посИпані для горобцІв
дрібУшки
а позлітАються на нИх
усІ пташкИ
і т’тІ
к’котрИм і не дістАнеться ні дзУськи
але
вони не знАтимуть про тЕ
що дОлі їм немА
в т’ті’ жмЕні дібушОк
і нЕ длЯ нИх
на снІг менІ ти знОв приснИлась
бо Я
чекАв тебЕ закОжде
і тИ зійшлА
моЯ зорЯ
менІ
ХРЕСТОСЛОВ
