Дніпро виграє, мов кришталева арфа,
І небо в ньому — глибина весни.
Карпати шепчуть вітрові заграви,
Де хмари у вальсі ніжно голосні.
Ай-Петрі в сяйві сонця позолоти
Вдивляється в безмежний світ.
А вітер між пісками Олешків
Малює хвиль пісенний дивоцвіт.
Терикони наші, мов титани,
Вдивляються в ранок крізь роки.
Вони стоять — мов пам’ятник незламний,
Мов оберіг у долі нелегкій.
Це Україна — серце волі й світла,
Це наш дім, де майбуття цвітеє.
І в кожній ноті пісні заповітній
Ця душа, як сонце золотеє!
Софія Дмитрієва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
