Відключу телефон, зберігаю світанки,
сон, чи марення знову у тиші густій.
Так боюся почути – Під Києвом танки!
І десант у Гостомелі. Вибухи. Бій!
Та сирена тривоги вривається знову,
і крізь вікна і стіни – моторошний звук…
Виникає в думках заборонене слово,
і глибока відраза до капосних сук.
І тоді, блискавично шукаю новини:
Назбирав ще агресор сто двадцять ракет…
Понесли вони смерть на міста України,
А Європа готує ще санкцій пакет…
Як це довго у часі розтягнуте знову!
Допомога? Авжеж, та запізно завжди…
І спалахує знов заборонене слово –
суголоссям чиєїсь, наразі, біди.
І запалена свічка, і лине молитва,
У якої свої, не канону, слова.
І триває війна. Не закінчена битва.
Хоч без світла, тепла. Україна жива!
29.12.2022
Олена Богуцька
Олена Богуцька
