Як прудко з року в рік перебігаю…
Та роки не встигають за думками,
а ті, котрі наздожену, збираю,
і на папір, віршовано, рядками.
А як воно, доречно, не доречно?
Чи то є словоблуддя, чи то — вірші?
Повірю тільки вам, беззаперечно!
Моїм прихильникам, нікому більше.
Так, ті слова, що все життя носила,
щодень складаю у рясні рядочки.
І з ними виростають дужі крила
з орнаментом вкраїнської сорочки.
Відроджується українське слово,
старовина, надбання предків наших.
Моя співуча, неповторна мово!
Духовного життя нетлінна чаша!
02.01.2022
Олена Богуцька
Олена Богуцька
