Рідна ненька моя Україна,залита вся кров’ю своїх же синів.
Земля вся вкрита трупами,лиш майорять твої прапори.
Люди благаю вас схаменіться, на мить озерніться.
Нарешті відкрийте ви очі свої та побачте благаю вас всі ці могили і інвалідів у нашій війні!
Побачте ви хлопців без нижніх кінцівок, які вже нікому нажаль не потрібні.А ви ще завзятіш й гучніше кричіть: "давайте ще більше нам зброї!"
Та знайте не буде:"Моя хата з краю!"
Біда або смерть стучить в кожен наш дім.
Хтось вже спочиває в своїй домовині,хтось тіло збирає своє по шматках,а в когось душа розривається за Україну,за всі ці події,що творяться на наших очах!
До нас приїзджають європейські еліти і гроші,і зброю вони нам дають.
Які ж молодці вони,добрі й завзяті та тільки наші люди життя за такі подарунки нажаль віддають.
Все рано чи пізно але закінчиться,що потім ви скажете людям в лице?
За що ми боролись,за що люди гибли?
Та не переймайтесь сама відповім:за ваші мільярди,за яхти і владу для вас,українці усе віддадуть!
Марина Пипенко
