Думки наодинці

Сиджу на балконі одна,
В голові одні думки
на згадку,
Прогнала із дому війна,
Дітей моїх в лютому
зранку.
Онуки ростуть вдалечі,
Не чую їх лагідний лепіт.
Їх чує друга країна,
В душі залишивши трепіт.
Вони чують чешську
промову,
Свою до кінця не засвоїв,
Живуть у других там
умовах,
Біженці ім'я їм присвоїв.
Але я вдячна тій
стороні,
За те,що їх прихистила.
Хай сплять і ростуть
в тишині,
Не бачивши,що війна
натворила.
Я вірю в день зустрічі,
Мрію про це.
Онуки біжать на
домашнє крильце.
Їх радісний сміх
заповнить усе.
Де народились,росли,
Чекаю на це.<br>Тетяна Лазарєва