а в голові – тільки це ім’я,
тільки ці очі,
тільки цей голос,
усі думки – лише про його образ.
лише про нього –
він заполонив усі мої думки.
немає жодного порожнього місця –
все про нього, і ні про кого більше.
я тягнуся до нього думками, мов вітер до моря,
мов зорі до неба, що світлом дихають поволі.
кожен подих – такий ніжний і тихий,
кожен звук – мов відгомін гір загадкових.
очі його – мов сонячне проміння,
а погляд – моє безкінечне літо.
зачинені двері дають мені знак зупинитись,
але ж я йду, не помічаючи перешкод на шляху.
і скільки не йду, не тікаю –
його образ іде за мною слідом.
він – мов пісня без слів,
моя тиша, що гучніша за будь-який грім.
Ася Вівʼєн