У Домі, де стеля з блакиті,
А постіль – то стигле колосся,
Живе наша мрія, прадавня і щира,
Під стукіт сердець стоголосий…
Та в когось тут Дім, а в когось – хата скраю…
Хто гість, хто господар – покаже нам час…
Тепер, коли Дім люто ворог вбиває,
Ніхто не збудує його нам без нас…
А думка пташиною лине в безмежність:
Проб’ємось, проростемо, як пишна трава…
Дорогою ціною йдемо в Незалежність…
Україно, ти дихай!.. Ти ж навіки жива!..
Ми збудуємо Дім, де стеля з блакиті,
Де стіни із віри, підтримки й любові,
Де чимало сліз, поту і крові пролито,
Як фундамент надійний – із діла і слова…
24.08.2023
Юлія Маринич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
