Колись улюблений колір у мене був білий
Мій щит донедавна лишався блискучий і цілий
Тепер я чорніше за чорний , якщо цікаво
На сцені. Скандують, порожньо й бездушно.Браво.
Загублені серед поля не бачать дороги
Веселі пісні співаємо ми під тривоги
Усі колоски завʼялими стали раптом
Розклали світи на молекулу і на атом
Триває війна між країнами та між нами
Важкі метали здує легкими вітрами
Слово «людяність» ніби кровʼю писали предки
Де наші початки , кінці та осередки.
земля під ногами стабільність згубила,
Тату на руці непомітно водою змила.
свобода здається тримає за горло.
Катерина Плохотишина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
