Десь у степу чи у полі
Жила царівна,
Моя.
У сяйві місячному купалась,
У сонячному світлі жила.
Очі зелені та мала,
І волосся ніжно-русяве.
Прекрасні вуста.
Та ніхто ж не зміг серце теє забрати,
Веселу, нескорену душу оту.
І от …
Ходять легенди,
Чи радше чутки:
"Вона на бігу коня упіймала", –
Шепотіли вони.
А я дивлюсь,
Їй-богу, дивлюсь, як у дикому полі
Вона…
На коні.
Це реальність,
Не міт і не сон.
А я
Я просто стою, як дурний,
Стою і дивлюсь
У сяйво прекрасних очей,
На те, як вона у полі зникала,
Як сонце і слава за нею тяглись.
І я досі стою,
Хоч і духу її вже немає,
І місяць, і сонце…
Все зникло
Арабелла
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
