Є чаша в кожного в житті,
а в ній, духовного життя напій.
Коли нестерпно ти духовно пити хочеш,
то спрагу можна вгамувати в ній.
А в чаші тій , смак не постійний,
солодкий є, а є гіркий.
Бо змінює його постійно, кожний вчинок твій.
І в новий день, на смак ти не жалійся,
Ти смак цей заробив в минулий день.
Тому тепер не ний!
І напій цей, до дна сьогодні пий.
Наступний день він може все змінити.
Як день по доброму прожити.
Смачний напій в наступний день, вже будеш пити.
Чи повна, чи не повна чаша,
скільки зміг за день зібрати, а смак такий, як заробив.
Своїм напоєм, можеш інших частувати.
А рішення вони самі будуть приймати, чи з рук твоїх, напій той брати.
А чаша в кожного своя,
Ми мусим пить її майже до дна.
Лиш по краплині в спільну чашу віддаємо,
до повної, наповнює її вона.
А спільна чаша, також в нас одна.
Ми не лишаємо жодної краплини, який би смак не був,
коли п’ємо її до дна.
30.03.2025
В.Є. Панченко
Чаша
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська