Чи то сніг, чи то цвіт забинтовують зранену вЕсну,
від лукавих очей прикривають її наготу.
А стурбований світ насипає на шальки терезів
розпач наших ночей і своїх напівправд глупоту.
Небо тужить дощем і лікує роз’ятрені душі –
людям легше у дощ приховати зрадливу сльозу.
Непояснена ще, але вже помічнА і цілюща
тиха мудрість приходить в найдовшу життєву грозу.
21. 04.2023
Олена Присяжна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
