Омріяні, примарні
фантазії живуть.
Бувають так накотяться,
що не передихнути.
Зажмурив очі в тиші,
кружляє дивина.
У небі замість пташки
летіло мишеня.
С тобою до крамниці
заходить бегемот.
Тріщать гучно полиці,
бо габарит не той.
За рогом, у кав’ярні
три тістечка "Бізе"
смакує пава з кавою,
мов дама з Монпельє.
За повіками затисними
зірковий світ летить.
За зірку зачепився –
космічний метроном.
Гойдаєшся, гойдаєшся,
а потім дрімота.
Ковдрою накрила
матусина рука.
Усі оці фантазії навіяли пісні,
які співала ненька
для рідної дитини
вечірньої пори.
За тими колисанками
солодка мить живе.
Кохання материнське,
фантазії дає.
Закріпить поцілунком,
до грудей пригорне.
– Рости, моє дитятко!
Хай, Янгол збереже!
С. Клоб (Олійник Сергій)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
