Три роки горя, сліз і крові,
Коли кінець ніхто не знає.
Країна рветься із неволі,
Народ надії не втрачає.
Змішались всі думки до купи,
Де правда,де брехня не ясно,
Все в що ми вірили спочатку,
Тепер уже не актуальне.
Немов у грі на виживання,
Одні тікають інші ловлять
І брат озлобився на брата,
Бо той у барі, той в окопі.
У військомати заганяють,
На ВЛК везуть в машині.
Але ж везуть не можновладців,
А тиж хто чесно гнули спини.
Одвічні лайки йдуть за мову,
Яка народ і розділила.
Ми всі із різних регіонів,
Але країна ми єдина.
Коли прийшли війська ворожі,
Тоді вся нація повстала.
За землі рідні і свободу,
Біда у мить всіх об’єднала.
А зараз чути “ухилянти”,
У СЗЧ пішов хлопчина,
Одразу їм клеймо злочинець,
А хто спитав , у чім причина?
Ну а причина не в військових,
І не в цивільному народі.
Вони всі люблять рідну неньку,
Своєю щирою любов’ю.
Причина десь в пітьмі сховалась,
І не показує обличчя,
Та намір злий на думці має,
Позбавить волі Українців.
