Колись давно. Коли? Не пам’ятаю.
Творець задумав диво сотворить.
Він облетів усі Світи навколо,
Зібрав скарби, задумався на мить.
Візьму зірки з Чумацького я шляху
І тіло ніжне сотворю її.
Із Сонця серце – палке для кохання.
Із неба – очі синьоголубі.
Вуста зроблю звабливі мов Венера,
А руки з вітру теплого зроблю,
Щоб при обіймах взимку було тепло
І в літку було з ними, як в Раю.
Вкладу я душу в неї з океану:
Глибоку, повну і без берегів.
У коси руту заплету духмяну.
Вбранням їй будуть трави лугові.
Красива, ніжна, люба і кохана.
Водночас сильна і міцна, як сталь.
Хай буде радісна, весела і жадана.
І трішки в душу я додам печаль.
Шпак Тетяна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
