Як плачеш – плач. Втішати я не взмозі,
Й не в силах вислухати кожну болі мить.
Моя душа не візьме навіть краплю болі,
Вона холодна і тверда, немов граніт.
Свої веселі дні я біля тебе знищив.
Знищив надію, радість, щирий сміх.
На цьому темному, німому попелищі,
Втратив себе і душу свою не зберіг.
Я думаю, що у твоєму чорно-білом світі,
Де тільки й є що біль, страждання й гнів,
Близьких людей своїх ти зрадиш на потіху,
Й сама залишишся. Одна навік.
Ні, я не ненавиджу тебе, але і бути поряд,
Не найліпша із усіх ідей. Повір.
Аредель
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
