Як сон минув

Як сон минув, життя настало,
І мою душу в світ порвало.
Вона шукала світло в тьмі,
Та заблукала десь в собі.

Вона хотіла щастя знати,
Та лиш змогла собі збрехати.
Вона хотіла щось сказати,
Але змогла лиш промовчати.

С тих пір можливості – страждання,
С тих пір гризуть мене питання.
А час все йде не зволікає,
На мене він не зачекає.

Тому в житті я, мов відлюдок,
Я це сприймаю, мов дарунок.
А кожен день все нові втрати,
Вже серце моє хоче страти.

Та день жорстокий вже минає,
Мій біль кохана ніч пізнає.
Й вона всі рани залікує,
І знову муки всі втамує.

Тож віра в серці не погасне,
Й душа моя уже не згасне.
І я знайду своє те щастя,
Не розірвусь я, мов на шмаття.

Миколайчук Микола