Як я живу ?

Як я живу ?
Не всі це зрозуміють,
Як переношу в серці я печаль,
Та часто я про небо боже мрію
Туди я хочу, але ще не час в цю даль.
Господь наш нас на землю посилає.
Душі дарує тіло Він земне
І місія в житті на нас чекає.
Чекає всіх: його, її, мене.
Ми діти Божі, ми плоди любові,
І незалежно хлопці чи дівчата,
На Землю ми прийшли душею нові.
Тут ми повинні всіх добра навчати.
Дух Божий в нашім серці оживає,
І огортає сила нас його свята.
Його вогонь у нас в душі палає,
Душа творить готова чудеса.
А як багато милих наших рідних
Сердець юначих з вірою у волю
В строю пекельнім і на полі бою
Життя віддали за Вкраїни долю.
Їх місія була святою….
Покликані вони були до раю….
А сльози ллються, капають, стікають
Немов вогнем пекучим обпікають.
Кровиночка, синочок рідний,
Мій Сергійко,
Тебе завжди так буду називати.
Все я пішов, вас треба захищати!
Ангелика тепер я стала мати.
І скільки вас сердець таких гарячих
Небесним військом стали на кордоні,
Щоб захистити вільну Україну,
Її віддати в Господа долоні.
Мій Боже милий, зглянься милостиво
На край чудовий, смутком оповитий.
І кожне серце Ти наповнюй миром.
Бо ми твої !..
Твої ми, Боже, діти!..
І ворог наш хай більше не лютує.
І обігрій його Ти злісну душу.
Даруй любов у його серце щиру,
За нього теж Тебе просити мушу.
І коли будемо за ворогів молитись,
Розірвемо диявольські ми пута.
І засіяє Україна наша
На славу Божу ласкою окута !