Мій янгол береже мене від гострих стріл,
Якими любить гратись пустотлива доля,
Бездумно й легковажно пускаючи в приціл,
Та, мабуть, жити ще мені — така Господня воля…
Я чую шелест крил і теплий дотик рук,
Невидима присутність змушує здригатись,
Але не від страху — за мною ж бо не крук,
А янгол-охоронець. Не варто зла боятись!
Мій янголе, прошу, не зрадь, не покидай,
Хай навіть в найтемніші дні зневіри!
За те, що відцуралась — обрáзи не тримай.
Мені не подолати самотужки злого звіра,
Що міцно так схопив і тягне в свою пастку.
Йому здалась, звабилась, продалась!
Пройшли роки… Нарешті зняла маску.
О, як же мені соромно, що відчаю піддалась!
А ти мене беріг завжди, хоч перестала відчувати,
Однак не повністю належу Князю світу.
Життя не перестає стрілами нещасть стріляти.
Я хочу вільною й безгрішною Смерть зустріти…
Мій янголе, я вдячна за твою присутність.
У снах не раз попереджав про горе.
Ти не тримаєш кривди за мою безпутність.
Я не одна… До скону будем двоє…
14.04.2024
Мотря Рутенія Черлена
Янгол Охоронець
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська