Я без надії сподіваюсь,
Що ця любов так швидко не минеться.
Проте тобі я не признаюсь,
Хоч через це страждати доведеться.
Я не напрошую любові,
Ніколи ні про що я не просила.
І не згадаю жодним словом,
Свої мрії в серці на замок закрила.
Я не благатиму: вернись,
Не можу стримувати вітер.
А пам’ятаєш, як колись
Зривали навесні духмяні квіти?
І досі без надії сподіваюсь,
Що ця любов ще повернеться.
Від спомину щасливого не відрікаюсь.
Він ще восени променем всміхнеться…
07.11.2019
Мотря Рутенія Черлена
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
