Я без надії сподіваюсь

Я без надії сподіваюсь,
Що ця любов так швидко не минеться.
Проте тобі я не признаюсь,
Хоч через це страждати доведеться.
Я не напрошую любові,
Ніколи ні про що я не просила.
І не згадаю жодним словом,
Свої мрії в серці на замок закрила.
Я не благатиму: вернись,
Не можу стримувати вітер.
А пам’ятаєш, як колись
Зривали навесні духмяні квіти?
І досі без надії сподіваюсь,
Що ця любов ще повернеться.
Від спомину щасливого не відрікаюсь.
Він ще восени променем всміхнеться…
07.11.2019<br>Мотря Рутенія Черлена