Я відчуваю нудьгу,
Але це мене в сóбі і вабить,
Можливо, я зможу одну
Або дві доби протриматись.
Навколо волають і знов
Я вимушен очі на це закривати,
Свавілля не бачити, щоб
Із пеклом ще довше єднатись.
Повітря стає тільки важчим,
Повільно ідуть і усюди лиш мріють
Чутки, як не буть їм пропащими,
А ми їх завжди підігрієм.
Любіть та надія вас знайде,
Дихайте, поки є час,
З собою нічого не візьмеш
у пекло, де був вже колись кожен з нас.
Коли відчуваю нудьгу,
Мене в сóбі це більше вабить,
Ніж думка про те, що одну
Або дві доби протримаюсь.
(02:40 am; january, 2, 2025)
Данило Хвіта
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
