Я сам себе жадав так зберегти,
А Ти хотів, щоб жив завжди по вірі.
Ти вчив мене ходити по воді,
А я завжди лякався буревію.
Цунамі відчаю, жаху, стихій
Мене не раз хотіли потопити…
Але Ти квапився змінити хід подій,
Продовжував мене й тоді любити.
Ти вів мене так часто крізь вогонь.
Ні, не для того, щоби спопелити!
А щоб відчув Я там тепло долонь
І щоб по вірі далі міг Я жити.
Життя по вірі – це нелегкий шлях..
Це дні і ночі у палкій молитві.
Це твердо знати, що на небесах
Господь, який підтримає завжди у битві…
О скільки їх було, смертельних битв!
Коли не мав Я більш надії жити…
Та в них пізнав Я всю красу молитв,
З Небесним Татом вчився говорити…
Життя по вірі вище всіх тривог.
Це впевненість у тому, що не бачиш.
Це завжди тісний з Богом діалог,
Навіть, коли ночами гірко плачеш…
Слабкий Я дуже…Ти Господь це знаєш!
Так часто падаю, боюсь і плачу.
Та дякую, що все мені прощаєш.
В твоїх руках, Господь, любов Я бачу!
Щасливий син Небесного Отця!
З Тобою Я пройду крізь буревії.
Тримай мене за руку, як дитя,
І проведи в свій рідний дім по вірі…
Юрій Сіромашенко
